Камея: що це, як роблять і як відрізнити старовинну

Гіди CJF → Види прикрас: як вибрати і носити

Камея — це опукле рельєфне зображення, вирізьблене на камені чи черепашці. Зазвичай майстер використовує шари різного кольору: світла фігура виступає над темнішим тлом. Камеї вирізали ще в Стародавній Греції в V столітті до н. е., а найбільш масовими вони стали у XIX столітті, коли центром різьблення по черепашках стало італійське місто Торре-дель-Греко.

Нижче — з чого роблять камеї, як вони змінювалися від Риму до вікторіанської епохи, як їх вирізають сьогодні і як відрізнити старовинну камею ручної роботи від сучасної копії.

Що таке камея і чим вона відрізняється від інталії

Камея — різновид геми, тобто різьбленого каменю. Мистецтво різьблення по каменю називають гліптикою. Якщо зображення виступає над тлом, це камея. Якщо воно вирізане вглиб, це інталія. Інталії з давніх-давен використовували як печатки: їх відтискали на воску чи глині. Про такі персні — у статті перстень-печатка.

Походження слова неясне. Воно прийшло через французьке camée із середньовічної латини (cammaeus). Одні дослідники виводять його з арабської, інші — з перської назви агату. Спершу камеєю називали лише рельєф, колір якого контрастує з тлом. Тепер так кажуть про будь-який опуклий різьблений портрет чи сцену, зокрема на брошках, кулонах і каблучках.

З чого роблять камеї

Матеріал	Як виглядає	Епоха й особливості
Онікс, сардонікс, агат	Шаруватий камінь: біла фігура на чорному, синьому або червоно-бурому тлі	Античність і Ренесанс; дуже твердий, різьблення займає місяці. Сучасні агатові камеї переважно роблять машинно
Сердолік	Однотонний червоно-помаранчевий халцедон	Античність; частіше для інталій-печаток
Черепашка (шолом-черепашка, королівський стромбус)	Біла чи кремова фігура на рожевому, персиковому або коричневому тлі; на світлі трохи просвічує	З XV–XVI ст.; масово — з середини XVIII ст., коли в Європу почали завозити великі черепашки
Корал	Без шарів, від рожевого до лососево-помаранчевого	Переважно XIX ст.; м’який, легко пошкодити
Лава	Матова, сірі, бежеві, зеленкуваті відтінки	XIX ст., сувеніри з околиць Везувію
Скло	Шаруване скло; найвідоміший приклад — римська Портлендська ваза	Античність і XIX ст.; часто копії кам’яних камей
Яшмова кераміка (джаспер)	Білий рельєф на блакитному, зеленому, чорному тлі	Кінець XVIII ст., керамічна імітація камей
Пластик, смола	Однорідна, тепла на дотик, без шарів і слідів різця	XX–XXI ст., масові відливки

Зрідка камеї вирізали навіть зі смарагдів, лазуриту та шкаралупи страусових яєць.

Історія камей: від Риму до вікторіанської Англії

Кам’яні камеї робили в Греції вже в V столітті до н. е. Найстаріша велика збережена елліністична камея — чаша Фарнезе. У XV столітті її купив Лоренцо Медічі, великий колекціонер гем.

Розквіт настав у Римі. Знамениті римські камеї — «Гемма Августа» (9–12 роки н. е.), «Велика камея Франції» (близько 23 року н. е.) і «Гемма Клавдія» (49 рік н. е.). На них зображували імператорів, богів і алегорії перемог. Після 300 року н. е. виробництво різко скоротилося, але в Середні віки камеї продовжували цінувати як скарби.

Камеї повернулися в моду в епоху Відродження, а потім у XVIII–XIX століттях. Наполеон підтримував це відродження: його коронаційну корону прикрашали камеї. Після 1850 року камея стала популярним сувеніром «Гранд-туру» — подорожі Італією, яку тоді здійснював і середній клас. Королева Вікторія сама носила камеї, зокрема з портретами принца Альберта, і цим поширила моду по всій Європі.

На територію України камеї завозили завдяки торгівлі з середземноморськими країнами ще в давнину.

Як вирізають камею з черепашки

Світовий центр різьблення камей з черепашок — Торре-дель-Греко біля Неаполя. Процес майже не змінився за двісті років:

• Майстер вибирає черепашку з контрастними шарами. З кінця XIX століття найчастіше беруть шолом-черепашку виду Cypraecassis rufa. Найціннішою вважають мадагаскарську Cassis madagascariensis.
• На черепашці розмічають овали — заготовки майбутніх камей — і вирізають їх.
• Заготовку кріплять на дерев’яну паличку і різьблять сталевим різцем — буліно. Його винахід приписують майстру Антоніо Чіменьєлло.
• Світлий верхній шар стає фігурою, темніший нижній — тлом. Що тонше майстер залишає шар, то прозоріші вуаль чи волосся.
• Готову камею полірують і вставляють в оправу.

Камеї з твердого каменю сьогодні переважно роблять на ультразвуковому верстаті: штамп-матриця з алмазною пастою вибиває малюнок у заготовці. Так виходить серія з 50–200 однакових камей. Портрет ручної роботи з каменю — рідкісна і зазвичай одинична річ.

Як відрізнити старовинну камею від сучасної копії

Жодна перевірка не дає стовідсоткової відповіді, тому дивіться на кілька ознак разом.

• Перевірка світлом. Подивіться крізь камею на яскраве світло. Черепашка в тонких місцях злегка просвічує. Пластик і смола залишаються непрозорими. Кам’яна камея зазвичай не пропускає світла взагалі.
• На дотик. Черепашка й камінь прохолодні. Пластик швидко нагрівається в руці.
• Слід різця. На ручній роботі видно дрібні сліди інструмента, різну глибину рельєфу й підрізи — місця, де фігура «нависає» над тлом. Машинна агатова камея має однакову атласну поверхню, яку оцінювачі порівнюють зі «щойно випалим снігом», і не має підрізів. Відливка зі смоли надто гладка й однакова.
• Зворот. Багато справжніх камей мають відкритий зворот, де видно черепашку чи камінь. У смоли зворот часто плаский і повністю закритий.
• Застібка брошки. Проста С-подібна застібка без запобіжника часто вказує на XIX століття. Але сучасний запобіжник не доводить підробку: старі брошки часто ремонтують.
• Профіль обличчя. Камеї середини XIX століття часто мають довгий прямий «грецький» ніс. Пізніші вікторіанські обличчя м’якші, з маленьким кирпатим носом.
• Оправа. Стару оправу робили вручну, тож метал часто повторює нерівний контур камеї. Шукайте пробу й клеймо майстра.

Профілі, повернуті вліво, і чоловічі портрети трапляються рідше і зазвичай цінуються вище. Сколи, тріщини й потертості знижують вартість. Для дорогої покупки зверніться до гемолога чи оцінювача антикваріату.

Як носити камею сьогодні

• Брошка — класика: на лацкані жакета, на комірці блузи чи на шарфі. Як вибрати й носити брошку, пояснює стаття брошка: як вибрати й носити.
• Кулон чи медальйон — камея на ланцюжку чи оксамитовій стрічці. Схожа ідея в медальйонах-портретах — див. медальйон: історія і види.
• Каблучка — невелика камея з агату чи сердоліку, часто в чоловічих перснях.
• Сучасне поєднання. Одна камея на однотонному светрі чи сукні виглядає стильніше, ніж кілька разом. Камею добре поєднувати з перлами й золотом теплого відтінку.

Догляд за камеєю

Протирайте камею м’якою тканиною без ворсу. Для глибшого чищення використайте теплу воду з краплею м’якого мила і швидко висушіть. Черепашка пориста, тому раз-двічі на рік її злегка змащують дитячою чи мінеральною олією, а надлишок за кілька годин витирають. Бережіть камею від парфумів, лаку для волосся, кремів, побутової хімії й довгого сонця. Зберігайте її окремо в м’якій коробочці: сколи й тріщини — головна небезпека. Загальні правила — у статті як зберігати ювелірні прикраси.

Онікс і сардонікс — класичні камені для камей. Як вони виглядають і чим відрізняються від агату, пояснює стаття «Онікс» у словнику форуму Brillianty.net.

Питання й відповіді

Джерела: Cameo (carving) (Wikipedia); Камея (Вікіпедія); Jewelers Mutual — гід з камей.