Яйця Фаберже: історія, скільки їх і де зберігаються
Яйця Фаберже — ювелірні великодні яйця, які фірма Карла Фаберже робила для російської імператорської родини з 1885 по 1916 рік. Імператорських яєць було 52, з них 50 вручили. За даними Вікіпедії, збереглося 46, решта вважаються втраченими. Найбільше яєць зараз у Санкт-Петербурзі, Москві, США та у Королівській колекції Великої Британії.
Нижче — історія яєць, повна таблиця з роками й місцями зберігання, рекорди аукціонів і київська сторінка історії Фаберже.
Хто такий Фаберже
Ювелірну фірму заснував Густав Фаберже в Санкт-Петербурзі 1842 року. У 1872 році справу перейняв його син Петер Карл Фаберже. За нього фірма стала найбільшою ювелірною компанією Російської імперії: на неї працювали близько 500 майстрів і художників. Фаберже мав філії в Москві, Одесі й Лондоні.
Була і київська сторінка: з 1906 по 1911 рік на Хрещатику працювала майстерня К. Фаберже. Будинок не зберігся, але у 2011 році на його місці відкрили меморіальну табличку. Київ мав і власного ювеліра такого рівня — Йосипа Маршака, якого називали «київським Картьє»; про нього — у статті вулиця Йосипа Маршака.
Як з’явилося перше яйце
У 1885 році імператор Олександр III замовив у Фаберже великоднє яйце для дружини, імператриці Марії Федорівни. Так з’явилося яйце «Курочка». Зовні це просте біле емальоване яйце завдовжки 65 мм. Усередині — золотий «жовток», у ньому — золота курочка, а в курочці колись були мініатюрна корона й рубінова підвіска. Корона й підвіска втрачені. Яйце коштувало 4 151 рубль.

Імператриці подарунок так сподобався, що яйце стало щорічною великодньою традицією. Олександр III подарував 10 яєць. Після його смерті Микола II продовжив традицію і щороку замовляв два яйця: для матері Марії Федорівни і для дружини Олександри Федорівни. Від нього родина отримала 40 яєць.
У чому секрет яєць Фаберже
- «Несподіванка» всередині. Кожне яйце відкривалося і ховало сюрприз: мініатюрну карету, модель палацу чи яхти, годинник, портрети, механічного птаха. За переказами, зміст тримали в таємниці навіть від замовника до самого Великодня.
- Матеріали. Золото, платина, срібло, діаманти, рубіни, нефрит, гірський кришталь, перли. Знаменита фішка Фаберже — прозора емаль у кілька шарів поверх гільйошованого (вигравіюваного візерунком) металу.
- Майстри. Над яйцями працювали провідні майстри фірми: Михайло Перхін, Генрік Вігстрем, Ерік Коллін. Серед них була й Альма Піль — єдина жінка-майстриня Фаберже.
- Сюжети. Яйця відзначали події родини Романових: коронацію, народження спадкоємця, ювілеї, нові палаци й кораблі.

Скільки всього яєць Фаберже
| Група | Скільки зроблено | Скільки збереглося |
|---|---|---|
| Імператорські великодні яйця | 52 (з них 50 вручено, 2 яйця 1917 року не встигли вручити) | 46 |
| Яйця для золотопромисловця Олександра Кельха | 7 | 7 |
| Інші яйця на замовлення приватних клієнтів | близько 12 | більшість збереглися |
| Усього за часів Російської імперії | до 69 | 61 |
У 1904 і 1905 роках імператорських яєць не робили. Останні два яйця, «Карельська береза» і «Блакитне сузір’я цесаревича», готували до Великодня 1917 року, але після революції їх так і не вручили.
Де зберігаються яйця Фаберже: повна таблиця
Таблиця складена за даними англійської Вікіпедії станом на листопад 2026 року. Назви подано в українському перекладі.
| Рік | Назва яйця | Де зберігається |
|---|---|---|
| 1885 | Курочка (перше яйце) | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1886 | Курочка з сапфіровою підвіскою | Втрачене |
| 1887 | Третє імператорське | Приватна колекція |
| 1888 | Херувим з колісницею | Втрачене |
| 1889 | Несесер | Приватна колекція, місце невідоме |
| 1890 | Данські палаци | Фонд Матильди Геддінгс Грей (США) |
| 1891 | Пам’ять Азова | Збройова палата, Москва |
| 1892 | Діамантова решітка | Колекція МакФеррін (США) |
| 1893 | Кавказ | Фонд Матильди Геддінгс Грей (США) |
| 1894 | Ренесанс | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1895 | Бутон троянди | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1895 | Блакитний змій (годинник) | Колекція князя Монако Альбера II |
| 1896 | Гірський кришталь | Музей образотворчих мистецтв Вірджинії, Річмонд (США) |
| 1896 | Дванадцять монограм | Музей Гіллвуд, Вашингтон (США) |
| 1897 | Коронаційне | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1897 | Бузкове | Втрачене, збереглася лише «несподіванка» |
| 1898 | Конвалії | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1898 | Пелікан | Музей образотворчих мистецтв Вірджинії, Річмонд (США) |
| 1899 | Букет лілій (годинник) | Збройова палата, Москва |
| 1899 | Братки | Приватна колекція (США) |
| 1900 | Транссибірська магістраль | Збройова палата, Москва |
| 1900 | Півник | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1901 | Кошик квітів | Королівська колекція, Велика Британія |
| 1901 | Гатчинський палац | Музей мистецтв Волтерса, Балтимор (США) |
| 1902 | Листок конюшини | Збройова палата, Москва |
| 1902 | Імперське нефритове | Приватна колекція; справжність під сумнівом |
| 1903 | Петро Великий | Музей образотворчих мистецтв Вірджинії, Річмонд (США) |
| 1903 | Королівське данське | Втрачене |
| 1906 | Московський Кремль | Збройова палата, Москва |
| 1906 | Лебідь | Фонд Сандоз (Швейцарія) |
| 1907 | Трояндова решітка | Музей мистецтв Волтерса, Балтимор (США) |
| 1907 | Колиска з гірляндами | Приватна колекція |
| 1908 | Олександрівський палац | Збройова палата, Москва |
| 1908 | Павич | Фонд Сандоз (Швейцарія) |
| 1909 | Яхта «Штандарт» | Збройова палата, Москва |
| 1909 | Пам’яті Олександра III | Втрачене |
| 1910 | Колонада | Королівська колекція, Велика Британія |
| 1910 | Кінна статуя Олександра III | Збройова палата, Москва |
| 1911 | П’ятнадцята річниця | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1911 | Лаврове дерево | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1912 | Цесаревич | Музей образотворчих мистецтв Вірджинії, Річмонд (США) |
| 1912 | Наполеонівське | Фонд Матильди Геддінгс Грей (США) |
| 1913 | 300-річчя Романових | Збройова палата, Москва |
| 1913 | Зимове | Приватна колекція (продано на Christie’s у грудні 2025 року) |
| 1914 | Мозаїчне | Королівська колекція, Велика Британія |
| 1914 | Катерина Велика | Музей Гіллвуд, Вашингтон (США) |
| 1915 | Червоний Хрест з триптихом | Музей мистецтв Клівленда (США) |
| 1915 | Червоний Хрест з портретами | Музей образотворчих мистецтв Вірджинії, Річмонд (США) |
| 1916 | Сталеве військове | Збройова палата, Москва |
| 1916 | Орден Святого Георгія | Музей Фаберже, Санкт-Петербург (колекція Віктора Вексельберга) |
| 1917 | Карельська береза (не вручене) | Дані різняться |
| 1917 | Блакитне сузір’я цесаревича (не вручене) | Мінералогічний музей імені Ферсмана, Москва |
Найбільші зібрання: 10 яєць у Збройовій палаті Московського Кремля, 9 — у Музеї Фаберже в Санкт-Петербурзі (колекція Віктора Вексельберга), 5 — у Музеї образотворчих мистецтв Вірджинії, 3 — у Королівській колекції Великої Британії.

Що сталося з яйцями після 1917 року
Після революції більшовики закрили фірму, а родина Фаберже емігрувала. Карл Фаберже помер 24 вересня 1920 року в Лозанні. Яйця Романових конфіскували. У 1920–1930-х роках радянська влада продала багато з них за кордон, щоб отримати валюту. Серед покупців були американський підприємець Арманд Гаммер і лондонська фірма Wartski.
У 2004 році, напередодні аукціону Sotheby’s, бізнесмен Віктор Вексельберг купив колекцію родини Forbes — дев’ять імператорських яєць. За даними документального фільму BBC 2013 року, він заплатив трохи більше ніж 100 млн доларів. Зараз ці яйця виставлені в Музеї Фаберже в Санкт-Петербурзі.
Найдивовижніша історія — «Третє імператорське яйце» 1887 року. Близько 2004 року його купив на блошиному ринку в США торговець, не знаючи, що це, і довго не міг перепродати. У 2012 році яйце впізнали, і лондонська Wartski придбала його для приватного колекціонера.
Рекорди аукціонів
2 грудня 2025 року на Christie’s у Лондоні яйце «Зимове» 1913 року продали за £22 895 000 з урахуванням комісії — близько 30,2 млн доларів. Це рекорд для будь-якого твору Фаберже. Попередній рекорд належав «Ротшильдському» яйцю — £8,9 млн у 2007 році. «Зимове» встановлює рекорд уже втретє: раніше його продавали в Женеві в 1994 році і в Нью-Йорку в 2002 році.
Інші рекордні лоти ювелірних аукціонів зібрано в огляді найдорожчі прикраси, продані на аукціонах.

Як відрізнити справжнє яйце Фаберже
Під брендом Фаберже продають багато сувенірів і підробок. Справжнє імператорське яйце не може з’явитися в звичайному магазині: усі 46 відомих яєць описані в каталогах, а поява нового — світова сенсація. Навіть одне з них, «Імперське нефритове» 1902 року, дослідники вважають сумнівним. Справжні дрібні вироби фірми Фаберже — запонки, брошки, рамки — мають клеймо майстра, пробу й часто напис «Фаберже» кирилицею. Оцінювати їх мають експерти аукційних домів або музеїв.
Сучасна компанія Fabergé — окремий бренд, який з 2009 року випускає прикраси й нові яйця під історичною назвою. Її вироби — не антикваріат. Про інші монарші коштовності читайте в статтях прикраси Єлизавети II та Імперська державна корона.
Питання й відповіді
Імператорських великодніх яєць було 52, з них 50 вручено родині Романових. За даними Вікіпедії, збереглося 46. Разом з яйцями для приватних клієнтів фірма зробила до 69 яєць.
Найбільше — у Збройовій палаті Московського Кремля (10), у Музеї Фаберже в Санкт-Петербурзі (9), у Музеї образотворчих мистецтв Вірджинії (5) і в Королівській колекції Великої Британії (3). Решта — в інших музеях США, у фондах і приватних колекціях.
Яйце «Курочка» 1885 року. Олександр III подарував його дружині Марії Федорівні на Великдень.
Рекорд — £22,9 млн (близько 30,2 млн доларів) за яйце «Зимове» на Christie’s у грудні 2025 року.
За даними Вікіпедії, втраченими вважаються шість імператорських яєць. Від «Бузкового» яйця збереглася лише «несподіванка».
Так. Фірма мала філію в Одесі, а з 1906 по 1911 рік на Хрещатику в Києві працювала майстерня К. Фаберже. У 2011 році на місці будинку відкрили меморіальну табличку.
Джерела: Fabergé egg (Wikipedia); House of Fabergé (Wikipedia); Карл Фаберже (Вікіпедія); The Jewellery Editor — рекорд «Зимового» яйця.
